.jpg)
Коли ти зі мною, всміхається веснами обрій…
Є на світі вірші, які зігрівають душу і серце. Вони чудово лягають на музику, легко запам’ятовуються, гарно співаються, а згодом стають народними. Така доля випала і пісням на вірші відомого українського поета-пісняра Дмитра Омеляновича Луценка…
В читальній залі районної бібліотеки відбувся вечір пам’яті Дмитра Луценка «Коли ти зі мною, всміхається веснами обрій…» ініційований лауреатом літературно-мистецької премії «Осіннє золото» ім. Дмитра Луценка Валентиною Василівною Кушніренко.
Лунали пісні у виконанні хорового аматорського колективу «Осіннє золото» та народного аматорського фольклорного колективу «Криниці» лауреата премії ім. Григорія Верьовки та літературно-мистецької премії «Осіннє золото» ім. Дмитра Луценка районного будинку культури міста Сосниця, а також солістки ансамблю пісні і танцю «Менщина» Валентини Дмитренко. Учасники літературної студії «Муза» декламували вірші поета. Схвилював усіх присутніх телефільм «Усе любов’ю зміряне до дна», в якому про кохання, яке все життя зігрівало серце поета, розповідає його дружина Тамара Іванівна. Теплі слова про Дмитра Омеляновича лунали з уст чернігівського поета, перекладача, публіциста, нашого земляка Михайла Ілліча Кушніренка та столичної гості Лідії Данилівни Луценко. Спогадами про рідну людину ділився син Сергій Дмитрович.
Давно пішов Дмитро Омелянович за вічну межу, та пісні його живуть, а отже — живе поміж нас чоловік, освітлений лагідною, полтавською усмішкою, заряджений енергією доброти й діяння. Живе, бо пісні його стали справді народними. Дмитро Луценко залишив у спадок добірні зерна поезії, яким проростати ще через десятиліття, а то й століття. У них є майбутнє, є безсмертя, є вічність.
Коментарi